ІНСЕНТИВ-ТУРИЗМ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У контексті глобальних соціально-економічних трансформацій, діджиталізації бізнесу та змін у ціннісних орієнтаціях працівників, зростає потреба у впровадженні інноваційних підходів до управління персоналом. У сучасному світі туризм відіграє важливу роль у розвитку економіки багатьох країн, а інсентив-туризм дедалі більше утверджується як перспективний напрям у цій сфері. Інсентив-туризм, як форма нематеріального стимулювання, набуває особливої актуальності в корпоративному середовищі. Він передбачає організацію спеціалізованих подорожей, які використовуються не лише як винагорода за досягнення, а й як ефективний метод підтримки мотивації, підвищення продуктивності, формування емоційного зв’язку між працівником і компанією. Серед основних переваг інсентив-туризму можна виділити зміцнення командної взаємодії, зниження рівня професійного вигорання, покращення комунікацій між департаментами та формування позитивного іміджу роботодавця як соціально відповідальної структури. В умовах зростання значущості соціально-психологічних факторів у системі управління персоналом, саме емоційно орієнтовані заходи, такі як інсентив-туризм, виступають важливим інструментом побудови лояльності та внутрішнього бренду компанії. Крім того, інсентив-туризм позитивно впливає на розвиток локальних туристичних дестинацій, стимулюючи внутрішній і діловий туризм, сприяючи економічній активності та розширенню туристичних послуг. У статті буде розглянуто сучасні тенденції, інструменти реалізації інсентив-програм, приклади успішного впровадження таких програм, а також бар’єри та виклики, що постають перед компаніями у процесі організації таких заходів. Актуальність теми зумовлена потребою переосмислення традиційних підходів до мотивації персоналу в умовах глобальних трансформацій, які охоплюють усі сфери економіки та суспільства. Сучасний ринок праці характеризується високим рівнем мобільності, зростанням конкуренції за кваліфіковані кадри, а також підвищеними вимогами до соціальної відповідальності роботодавців. Водночас працівники дедалі більше цінують нематеріальні форми заохочення, що сприяють емоційному благополуччю, балансу між роботою та особистим життям, особистісному розвитку. Матеріал дослідження базується на аналізі міжнародного досвіду впровадження інсентив-програм, що дозволяє виявити ефективні моделі їх реалізації, адаптовані до нових економічних реалій. Особливу цінність тема має в аспекті формування конкурентоспроможного туристичного продукту в Україні, орієнтованого на корпоративний сектор, а також сприяння розвитку внутрішнього туризму як інструменту локального економічного зростання.